«Загальна характеристика фізичних здібностей людини та методики їх удосконалення»

ЛЕКЦІЯ 7:

«Загальна характеристика фізичних здібностей людини та методики їх удосконалення»

ПЛАН

1.      Поняття про фізичні здібності, основні форми їх вияву.

2.      Закономірності розвитку фізичних здібностей.

2.1. Рух як чинник розвитку фізичних здібностей

2.2. Розвиток здібностей від режиму рухової діяльності.

2.3. Етапність розвитку фізичних здібностей.

2.4. Нерівномірність і гетерохронність (різночасність) розвитку здібностей.

2.5. Перенесення фізичних здібностей.

2.6. Принципи розвитку фізичних здібностей.

1. Поняття про фізичні здібності, основні форми їх вияву

У процесі фізичного виховання відбувається не тільки надбання рухових умінь і пов'язаних з ними знань, але і розвиток фізичних здібностей тих, хто займається фізичними вправами.

 Для характеристики рухових можливостей людини використовуються терміни "фізичні здібності" і "фізичні якості". Ці поняття в певному значенні ідентичні, проте не тотожні.

В літературі існують досить суперечливі точки зору на визначення і взаємозв'язок даних понять.

Наприклад, в одному випадку, фізичні здібності розуміють як форми вияву дієздатності функціональних систем організму, які беруть участь у руховій діяльності і визначаючих її ефект; в іншому – як властиві людині можливості, які реалізуються в житті, особливо в руховій діяльності, основу якої складають його фізичні якості (Л.П. Матвєєв, 1991); У третьому випадку під здібностями мають на увазі розвинені природжені задатки, які базуються на психофізіологічних і морфологічних особливостях організму.

Одним з головних завдань, які вирішуються в процесі фізичного виховання, є забезпечення оптимального розвитку фізичних якостей, властивих людині. Фізичними  якостями  прийнято  називати  природжені  (генетично успадковані) морфофункціональні якості, завдяки яким можлива фізична (матеріально виражена) активність людини, яка одержує свій повний вияв у доцільній руховій діяльності. До основних фізичних якостей відносять м'язову силу, швидкість, витривалість, гнучкість і спритність.

Стосовно динаміки  зміни показників фізичних якостей використовуються терміни «розвиток» і «виховання». Термін «розвиток» характеризує природний хід змін фізичної якості, а термін «виховання» має на увазі активну і направлену дію на зростання показників фізичної якості.

В сучасній літературі використовують терміни «фізичні якості» і «фізичні (рухові) здібності». В найзагальнішому вигляді рухові здібності можна розуміти як індивідуальні особливості, які визначають рівень рухових можливостей людини.

Основу рухових здібностей людини складають фізичні якості, а форму вияву — рухові уміння і навики. До рухових здібностей відносять силові, швидкісні, швидкісно-силові, рухово-координаційні здібності, загальну і специфічну витривалість. В основі різного розвитку здібностей лежить ієрархія різних природжених (спадкових) анатомо-фізіологічних задатків (В. І. Лях, 1998):

- анатомо-морфологічні особливості мозку і нервової системи (властивості нервових процесів — сила, рухливість, врівноваженість, будова кори головного мозку, ступінь функціональної зрілості її окремих ділянок і ін.);

- фізіологічні (особливості серцево-судинної і дихальної систем — максимальне споживання кисню, показники периферичного кровообігу і ін.);

- біологічні (особливості біологічного окислення, ендокринної регуляції, обміну речовин, енергетики м'язового скорочення і ін.);

- тілесні (довжина тіла і кінцівок, маса тіла, маса м'язової і жирової тканини і ін.);

-   хромосомні (генні).

"Фізичні здібності" – цей термін правильніше використовувати для позначення можливостей психофізіологічного потенціалу людини, які визначають успішність виконання будь-яких фізичних вправ. Наприклад, один учень у віці 7 років може стрибнути в довжину з місця на 100 см, а інший – 160 см. У цьому ж віці один може підтягтися на високій щаблині з вису всього один раз, інший – 5 разів. Під час 6-хвилинного бігу один може пробігти 700 м, а інший – 1200 м. В практиці, як правило, порівнюючи різні рухові досягнення вихованців в одних і тих же завданнях, як правило. говорять: "Ця дитина більш здібна до вправ швидкісно-силового характеру, ніж біг на витривалість; у цього – більш виражені здібності до вправ силового характеру, ніж до вправ на координацію".

Індивідуальні відмінності, які спостерігаються при виконанні даних рухових дій пояснюються різними можливостями окремих органів і систем організму учнів (м'язовій, нервовій, серцево-судинній, дихальній і ін.). Від рівня функціонування кожної з цих систем залежатиме характер і ступінь розвитку тих або інших фізичних здібностей.

На розвиток рухових здібностей впливають також психодинамічні задатки (властивості психодинамічних процесів, темперамент, характер, особливості регуляції і саморегуляції психічних станів і ін.).

Фізичні здібності – це комплекс морфологічних і психофізіологічних властивостей людини, які відповідають вимогам будь-якого виду м'язової діяльності та які забезпечують ефективність її виконання.

Для позначення окремих сторін рухових можливостей людини довгий час використовувався термін "фізичні (рухові) якості". Зараз деякі автори пропонують виключити його з наукового побуту у зв'язку з "примітивно-формалістичним змістом категорії "фізичні якості" і використовувати замість нього тільки термін "фізичні здібності". Проте і в буденній мові, і в науково-методичній літературі цей термін є досить поширеним. 

Про здібності людини судять не тільки за її досягненнями в процесі навчання або виконання будь-якої рухової діяльності, але і за тим, як швидко і легко вона набуває ці уміння і навики.

Здібності виявляються і розвиваються в процесі виконання діяльності, але це завжди результат сумісних дій: спадкових і набутих. Практичні межі розвитку людських здібностей визначаються такими чинниками, як тривалість людського життя, методи виховання і навчання і т.д., але зовсім не  закладені в самих здібностях. Достатньо удосконалити методи виховання і навчання, щоб межі розвитку здібностей почали поширюватися.

Нині прийнято розрізняти п'ять основних фізичних здібностей: м'язова сила (силові здібності), швидкість (швидкісні здібності), координація (координаційні здібності), витривалість і гнучкість. Кожна з них має різні форми вияву в різних видах рухової діяльності.

Для розвитку рухових здібностей необхідно створювати певні умови діяльності, використовуючи відповідні фізичні вправи на швидкість, на силу і т.д. Проте ефект тренування цих здібностей залежить, крім того, від індивідуальної норми реакції на зовнішні навантаження.

Педагог з фізичної культури і спорту повинен добре знати основні засоби і методи розвитку різних рухових здібностей, а також способи організації занять. В цьому випадку він зможе точніше підібрати оптимальне поєднання засобів, форм і методів вдосконалення стосовно конкретних умов.

Одержати точну інформацію про рівень розвитку рухових здібностей (високий, середній, низький) можна за допомогою відповідних тестів (контрольних вправ).

2. Закономірності розвитку фізичних здібностей

Спрямованому розвитку всіх фізичних здібностей властивий цілий ряд закономірностей. До них числа відносяться:

2.1. Рух - як чинник розвитку фізичних здібностей

Велике значення у формуванні фізичних здібностей мають природжені і оточуючі чинники. В розвитку фізичних здібностей вирішальну роль відіграє рухова активність, направлена на вдосконалення психофізіологічної природи людини. Тому морфологічні і функціональні показники різних органів і систем, рухова підготовленість у цілому вище у людей, які займаються фізичними вправами.

2.2. Розвиток здібностей від режиму рухової діяльності

Фізичні здібності розвиваються в процесі діяльності, які вимагають не тільки їх вияву, але і певного режиму  виконання. Режим має на увазі точно встановлений порядок чергування роботи, пов'язаної з виконанням будь-яких фізичних вправ і інтервалів відпочинку між ними в рамках одного заняття або в системі занять.

Залежно від того, в якій фазі відпочинку повторюється кожна подальша вправа, можна виділити три основні режими рухової активності, які по-різному впливають на розвиток фізичних здібностей:

- 1-й режим – кожна подальша вправа на уроці повторюється через короткі інтервали відпочинку, тобто у фазі недовідновлення працездатності. Відбувається систематичне зниження всіх показників працездатності. Даний режим чергування роботи і відпочинку відповідає розвитку витривалості;

- 2-й режим – подальша вправа повторюватиметься через такі інтервали відпочинку, які забезпечують повернення ряду функціональних показників організму до рівня, який був до роботи, тобто у фазі повного відновлення працездатності. Цей режим характерний для занять, спрямованих на розвиток швидкісних, силових і координаційних можливостей;

- 3-й режим – кожна подальша вправа повторюється через тривалі інтервали відпочинку, що співпадають з фазою підвищеної працездатності. В такому режимі від повторення до рівня повторення спостерігається різноспрямована зміна рухових можливостей людини – м'язова сила і швидкість збільшуватимуться, а витривалість – знижуватиметься (Ю.Ф. Курамшин, В.І. Попов, 1999).

2.3. Етапність розвитку фізичних здібностей

У динаміці розвитку фізичних здібностей при багаторазовому тривалому виконанні одних і тих же навантажень умовно можна виділити три відносно самостійних етапи:

Перший – підвищення рівня розвитку здібностей. Другий – досягнення максимальних показників в розвитку здібностей. Третій – зниження показників розвитку фізичних здібностей.

На першому етапі у результаті застосування навантаження відбуваються всесторонні пристосовницькі зміни в організмі, які викликають поступове розширення його функціональних можливостей і поступальне зростання фізичних здібностей, обумовлених специфікою рухової діяльності.

На другому етапі, у міру розвитку пристосовницьких змін організму, стандартне навантаження  викликає все менші функціональні зміни в організмі. Це ознака переходу пристосовницьких процесів у стадію стійкого пристосовування. Збільшуються функціональні можливості, які лежать в основі вияву відповідних здібностей, підвищується економічність і взаємоузгодженість в їх діяльності. Все це створює умови для максимального вияву здібностей.

На третьому етапі навантаження, що постійно змінюється у зв'язку зі зростаючими функціональними можливостями організму перестають викликати пристосовницькі зміни і не забезпечують подальше зростання здібностей, тобто розвиваючий ефект їх знижується або майже повністю зникає. Щоб відбувався подальший прогрес у розвитку здібностей, необхідно змінити характер і зміст навантажень, які використовуються (використовувати різні вправи, збільшити інтенсивність роботи, тривалість або умови виконання вправ), створивши тим самим підвищені вимоги до фізичних здібностей. Іншими словами,  перевести розвиток здібностей на перший етап.

2.4.  Нерівномірність і гетерохронність (різночасність)

розвитку здібностей

Нерівномірність розвитку означає, що ступінь приросту показників фізичних здібностей на одних етапах може бути більш значним, ніж на інших. Найбільший приріст фізичних здібностей спостерігається на початковому періоді занять фізичними вправами. З підвищенням рівня розвитку будь-якої здатності темпи її приросту зменшуються. Оскільки розвиток фізичних здібностей пов'язаний із зменшенням темпів їх приросту, то на кожному подальшому етапі розвитку для досягнення необхідних змін потрібно все більше часу.

В динаміці показників розвитку фізичних здібностей спостерігається явище гетерохронності, яке проявляється в неспівпадінні в часі моментів, яке відповідає початку інтенсивного приросту окремих фізичних здібностей. У певні вікові періоди життя людини є сприятливі можливості для розвитоку здібностей, оскільки темпи приросту деяких з них будуть більш високими, ніж в інші вікові етапи. Ці періоди звичайно називають сенситивними (чутливими) або критичними, тому що вони відіграють особливу роль у розвитку організму.

Найбільший ефект фізичного виховання в розвитку окремих здібностей досягається в період їх бурхливого природного розвитку. Ефективність педагогічних дій у інші вікові періоди для даної здатності може бути нейтральною або навіть негативною. При вдосконаленні конкретних фізичних здібностей дуже важливо не упустити найсприятливіші вікові періоди, оскільки згодом зробити це буде набагато складніше.

У науково-методичній літературі у різних авторів можна зустріти різні сенситивні періоди розвитку тієї або іншої здатності. Ці відмінності можуть бути обумовлені кількома причинами:

1.  Застосуванням неоднакових тестів для вимірювання будь-якої здатності.

2. Використовуванням різних підходів і формул для визначення темпів приросту показників фізичних здібностей.

3. Неоднорідністю обстежуваної вибірки випробовуваних (різним числом обстежуваних людей, відмінностями в рівні їх фізичного розвитку, підготовленості, загального режиму діяльності і т.д.).

2.5. Перенесення фізичних здібностей

Різні фізичні здібності розвиваються в тісній взаємодії одина з одною. Таке явище, коли спрямована зміна в рівні розвитку однієї здатності спричиняє за собою зміни в рівні розвитку іншої, одержало назву "перенесення фізичних здібностей".

Перенесення може бути позитивним і негативним. При позитивному перенесенні розвиток однієї здатності сприяє вдосконаленню іншої. Наприклад, збільшення "вибухової сили" веде до зростання швидкості рухів. Негативне перенесення характеризується тим, що розвиток однієї здатності гальмує зростання іншої або знижує рівень її розвитку.

Перенесення буває однорідним і різнорідним. При однорідному перенесенні спостерігається підвищення рівня однієї і тієї ж здатності в тих вправах, що застосовувалися і у вправах, що не застосовувалися. Наприклад, підвищення рівня силової витривалості при згинанні - розгинанні рук у висі призводить до зміни тієї ж здатності в  згинанні і розгинанні рук в упорі лежачи. При різнорідному перенесенні тренування, спрямованого на розвиток однієї здатності, відбуваються зміни рівня як цієї, так і інших фізичних здібностей.

Перенесення може бути взаємним (наприклад, якщо при розвитку силових    здібностей удосконалюються швидкісні, а при вдосконаленні швидкісних – силові) і одностороннім (наприклад, якщо при розвитку швидкості рухів удосконалюється і час реакції, а вправи, направлені на поліпшення часу реакції, ніяк не впливають на розвиток швидкості рухів).

Виділяють також пряме і опосередковане перенесення. При прямому перенесенні підвищення рівня розвитку однієї здатності безпосередньо позначається на розвитку іншої. Наприклад, підвищення рівня швидкісно-силової підготовленості м'язів нижніх кінцівок у бігунів на короткі дистанції відразу ж супроводиться збільшенням швидкості бігу. При опосередкованому перенесенні створюються тільки передумови для вдосконалення будь-якої іншої здатності. Наприклад, максимальна сила ніг спринтера не має прямого істотного зв'язку з результатом швидкісного бігу, проте  виявляється зв'язок зі стрибковими вправами, результати яких, у свою чергу, досить тісно пов'язані зі швидкісним бігом.

Тому заняття, направлені на розвиток максимальної сили ніг, сприяють створенню функціональної бази для розвитку швидкісно-силових здібностей, визначають швидкість бігу. Ефект цих видів перенесення використовується при вирішенні завдань спеціальної і загальної фізичної підготовки у більшості видів спорту.

Рухові уміння і фізичніи здібності взаємопов'язані. Наскільки людина володіє тією чи іншою руховою дією,  залежить успішна реалізація відповідних фізичних здібностей.

2.6. Принципи розвитку фізичних здібностей

Процеси навчання рухам і розвитку фізичних здібностей підкоряються  закономірностям, не дивлячись на те, що об'єкт дії у них один - конкретна людина, яка виконує фізичні вправи. Специфічність закономірностей вимагає педагогічних (методичних) дій їх реалізації: для навчання рухам - одні педагогічні принципи, для розвитку фізичних здібностей – інші.

Фахівцю  у сфері фізичної культури необхідно будувати педагогічний процес відповідно до принципів навчання і виховання, а також на основі принципів розвитку фізичних здібностей.  Слід ураховувати, що принципи навчання фізичним вправам відображають  вимоги: будь-який педагогічний процес повинен будуватися на принципах свідомості, активності і ін. Підбір засобів і методів повинен відповідати поставленому завданню, а також завданню навчання і розвитку фізичних здібностей. При навчанні руховій дії принцип поступовості  реалізується через побудову системи підвідних вправ, а при розвитку фізичних здібностей - через побудову системи фізичного навантаження.

Принцип регулярності педагогічних дій

Цей принцип допускає побудову системи занять фізичними вправами для розвитку фізичних здібностей, оскільки останні розвиваються і удосконалюються перш за все в процесі діяльності, пов'язаної з виявом даних здібностей. В основі принципу лежать закономірності, що характеризують вплив повторної дії рухів  на організм людини, чергування роботи і відпочинку на фоні різних фаз відновлення працездатності.

  У результаті багаторазового виконання рухових дій на окремому занятті – чверті, протягом року – в організмі людини відбуваються функціональні зміни, які характеризують відповідний ефект.

Даний принцип передбачає систематичність і спадкоємність, а при практичній реалізації принципу регулярності важливо забезпечити перманентну, тобто постійність, безперервність адаптаційних перебудов функціонального і структурного характеру, які складають біологічну основу розвитку фізичних здібностей. Це досягається  дотриманням оптимального для вдосконалення кожної здібності режиму рухової активності, в основі якого, як відомо, лежить той або інший порядок чергування роботи і відпочинку.

Принцип прогресування і адаптаційно-адекватної граничності в нарощуванні ефекту педагогічного впливу

Даний принцип базується на закономірностях етапності і нерівномірності розвитку фізичних здібностей. Згідно з цим принципом необхідно поєднувати в процесі вдосконалення фізичних здібностей дві, здавалося б, несумісні тенденції – поступовість і граничність навантажень.

Поступовість означає плавне збільшення навантаження як в окремому, так і в цілому ряді занять, планомірність в їх збільшенні полегшує пристосування організму людини до них, сприяє поглибленню і закріпленню викликаних ними адаптаційних перебудов і тим самим сприяє створенню передумов переходу на новий, підвищений рівень навантажень. Передчасні, завищені вимоги до органів і систем організму, невідповідні їхнім фізичним можливостям, прагнення до швидкого зростання фізичних здібностей (форсоване тренування, "натаскування") не тільки не сприяють цьому зростанню, але і можуть бути шкідливими для здоров'я.

Слід пям'ятати, що під впливом навантаження різні органи, системи і функції організму мають неоднакові темпи морфологічного вдосконалення.

Величина фізичного навантаження характеризується об'ємом і інтенсивністю. У зв'язку з цим підвищення навантаження  здійснюється за рахунок збільшення об'єму роботи або інтенсивності її виконання, або одночасно  двома показниками. На практиці використовуються різні форми поступового підвищення навантажень: прямолінійно-висхідна, східчаста, хвилеподібна і стрибкоподібна.

Принцип раціонального поєднання і розподілу  педагогічного впливу           різного характеру

Цей принцип вимагає дотримання і взаємозв'язку  різних за величиною і  спрямованістю навантажень як усередині окремого заняття, так і в рамках серії занять. Важливе значення має облік закономірностей "перенесення" фізичних здібностей і закономірностей, які лежать в основі чергування роботи і відпочинку.

Для розвитку фізичних здібностей можуть використовуватися навантаження переважно виборчого і комплексного характеру, різної величини – великі, значні, середні і малі. Перші – передбачають переважний розвиток окремих здібностей, швидкісних або силових, а інші – забезпечують послідовне або паралельне (одночасне) вдосконалення різних здібностей, швидкісних можливостей і витривалості при роботі анаеробного характеру і т.ін.

Використання однонаправлених навантажень при розвитку однієї здатності в окремому занятті або серії занять надає організму людини більш глибоку, але локальну дію в порівнянні з комплексними навантаженнями. На практиці зустрічаються різні варіанти поєднання навантажень виборчої спрямованості.

Навантаження комплексної спрямованості надає  широку, але менш глибоку дію на організм. При використовуванні навантажень комплексної спрямованості з послідовним розвитком різних здібностей в першу чергу необхідно:

1. Визначити раціональну послідовність, тобто порядок і черговість включення в заняття навантажень, що сприяють розвитку різних здібностей.

2. Вибрати раціональне співвідношення об'єму і інтенсивності навантажень.

Навантаження швидкісного характеру створюють сприятливий фізіологічний фон для навантажень, що вимагають переважно вияву витривалості. Згодом створюється  фон, який протягом ряду годин (якщо зростання було значним) може несприятливо позначатися на виконанні швидкісних вправ.

Співвідношення об'єму або інтенсивності навантажень у кожному конкретному випадку повинне плануватися з урахуванням характеру, спрямованості і послідовності застосування, функціонального стану, індивідуальних особливостей тих, хто займається фізичними вравами і т.ін 

Комплексно-паралельне планування навантажень необхідно використовувати на будь-якому етапі підготовки. Подібна система організації, не дивлячись на підвищення інтенсивності або об'єму роботи, монотонно впливає на організм. При цьому диференційовані пристосовницькі реакції організму на специфічні компоненти навантаження виражені слабко, оскільки його перебудова пристосовування носить узагальнюючий характер. У результаті розвиваючий ефект навантаження швидко зникає, процес пристосовування уповільнюється, а рівень розвитку фізичних здібностей стабілізується або навіть знижується.

Розробка схеми комплексно-послідовної і комплексно-паралельної форм організації навантажень різної спрямованості в рамках тривалого періоду занять залежить  від поставленого завдання, рівня підготовленості та від етапу занять.

Принцип цілеспрямованості і адаптивної адекватності дій

В основі формування і вдосконалення фізичних здібностей лежать механізми довготривалого пристосовування організму людини до умов рухової діяльності. Значущість адаптивних змін в органах і системах, відповідальних за  підвищення здібностей, буде тим вища, чим вони адекватніші до фізичного навантаження.

Подібне підвищення рівня розвитку здібностей відбувається лише тоді, коли забезпечується цілеспрямованість і адекватність тренувальних дій.

Принцип вікової адекватності педагогічного впливу

Цей принцип зобов'яже педагога здійснювати формування і розвиток здібностей з урахуванням вікових особливостей тих, хто займається фізичними вравами, тобто відповідно до тих, що природно змінюються періодам онтогенезу.

У роки вікового дозрівання організму, знаючи критичні періоди у формуванні тієї або іншої здатності, можна цілеспрямовано і ефективно впливати на рівень їх розвитку і більш повно використовувати потенційні можливості організму.

 

Принцип випереджаючих дій у розвитку фізичних здібностей

Зміст принципу полягає в тому, що педагогічні дії (засоби, методи і форми) які використовуються, повинні відповідати ступеню розвитку цих здібностей у індивіда. Але ця відповідність не повинна бути абсолютною. Щоб постійно розвивати фізичні здібності, зовнішні дії повинні випереджати внутрішній розвиток конкретної здатності.

Принцип відповідності в розвитку здібностей

Даний принцип допускає дотримання оптимального співвідношення (пропорційності) у рівні розвитку здібностей у людини на кожному етапі вікового розвитку. Краща відповідність у розвитку тих або інших здібностей забезпечує більш високий рівень результатів в окремих вправах.

У таблиці 5 наведені показники відповідності в розвитку швидкісних можливостей і витривалості у олімпійського чемпіона по бігу на ковзанах Еріка Хайдена (США) в різних зонах потужності – від субмаксимальної (біг на 500 м) до зони великої потужності (біг на 10 000 м). З таблиці видно, що не дивлячись на зниження швидкості від дистанції до дистанції, ступінь її зменшення не такий значний на суміжних дистанціях. Очевидно, це і дозволило Е. Хайдену виграти олімпійські медалі на всіх чотирьох дистанціях.

Принцип сполученої дії

Принцип грунтується на органічній взаємодії процесів розвитку фізичних здібностей і формування рухових навиків і на можливості його регулювання. Згідно з цим принципом тренувальні дії повинні відповідати не тільки розвитку необхідних здібностей, але й умінню використовувати їх у руховій структурі конкретної вправи. Це досягається шляхом підбору спеціальних вправ, направлених на одночасний розвиток сили, витривалості і інших здібностей і на вдосконалення окремих елементів рухового навику або навику в цілому. В плаванні для розвитку сили рук у структурі гребця рекомендується плавання на руках з буксируванням партнера або плавання на гумовому шнурі з подоланням його натягнення; в легкій атлетиці – стрибкові вправи, стрибки в довжину і у висоту, які виконуються з поясом, що обважнює.

Досягти необхідної відповідності в розвитку окремих здібностей можна за рахунок раціонального розподілу різних засобів підготовки в процесі занять.

Представлена в цій темі схема закономірностей розвитку фізичних здібностей розроблена доктором педагогічних наук, професором  Ю.М. Курамшиним, 1999.

Література

1.     Боген М.М.  Обучение двигательным действиям.  – М.: Физкультура и спорт, 1985.

2.     Верхошанский Ю.Ф. Программирование и организация тренировочного процесса. – М.: Физкультура и спорт, 1985.

3.     Евстафьев В.В. Анализ основных понятий в теории физической культуры: Материалы к лекциям и семинарам. – Л.: ВИФК, 1985.

4.     Ламарк Ж.Б. Собр. соч. – М. – Л., 1935. – Т. 1. – С. 186.

5.     Лях В.И. Тесты в физическом воспитании школьников. – М.: Аст, 1998. – 342 с.

6.     Матвеев Л.П. Теория и методика физической культуры: Учебник для институтов физической культуры. – М.: Физкультура и спорт, 1991.

7.     Теоретическая подготовка юных спортсменов. Пособие для тренеров ДЮСШ / Под общей редакцией Ю.Ф. Буйлина и Ю.Ф. Курамшина. – М.: Физкультура и спорт, 1981.

8.     Теория и методика физической культуры: Учебное пособие / Под ред.                   Ю.Ф. Курамшина, В.П. Попова. – Санкт-Петербург, 1999.